Nata shi - Туман

Маму не питай.
Чому не сплю ночам?
Чому дивлюсь у темряву крізь і роки?
Я кохала так, що небо падало під нами.
А тепер лишилися холодні береги.
Він пішов не озираючись,
Ніби так і треба.
Наче серце моє — просто камінь край дороги.
Та чому ж тоді щоночі я шукаю в небі його очі,
Його голос, його тихі кроки?
А душа кричить,
Та ніхто не чує.
Моє серце ще болить.
Хоч любов минує,
Я б віддала все, щоб на мить вернувся.
Та лишив мені туман,
І в ньому загубився.
О, колись мріяла про дім, дітей і теплі руки,
Про старенький сад, де будемо разом до кінця.
А тепер у моєму домі — тільки тиша і розлука,
І розбити напіл серце молодого серця.
А душа кричить,
Та ніхто не чує.
Моє серце ще колись,
Хоч любов линує,
Я віддала все, щоб на мить вернувся.
Та лишив мені туман,
І в ньому загубився.
Я навчуся жити з полем,
Навіть якщо важко буде.
Та ніколи не забуду того,
Кого любила більше за себе.