Міша Правильний - Готель Самозванець

Прокидаюсь в кімнаті готелю мокрий від поту, забувши в якому я місті
Сниться що мені подзвонили батьки мої повідомити ніби то їх син єдиний є двісті
Дві стіни не рятують від дійсності, вві сні регочу, а навколо бісером снідають свині
Яку поспіль вже вічність сняться ці сюрреалістичні але до бльову реалістичні сни мені
Я не знаю
Це далеко не вперше
Воно мене переслідує років так пʼять мінімум
Лікувався у терапевтів пив пігулки
Та вони як припарка мертвому допомогли мені
Тож сиджу на готельному ліжку згадав де я тут хату хрін знімеш
Хати в оренду дорожчають коли ближче до фронту
Ось такі парадокси іноді народжує кіпіш
Не вдома я десь знову не вдома
Огидно та гірше від того що мені
Невідомо чи було колись взагалі те вдома
Знов втратив його чи може мене намахали
І того дому ніколи в мене не було зовсім
Дім де він, треба шукати
Риюсь всередині себе та дістаю компас
Компас не працює
Звісно як йому працювати коли навколо стікі заліза
Стаємо роботами, останнє людське
Шо в нас є теж під тиском прогресу пакує валізи
Заліз ще глибше всередину, бачу душу, класно вона тут ще
Але квола доволі
Самозванець всередині вміє робити душі наляканими та нерішучими
Хто я?
Чоловік середнього віку
Який просто не вміє в цей тотальний піздєц жити
Хлопчик що вижив, вибач
Але ти не ловець в квідичі більше скоріш ти ловець в житі
Скікі б не намагався знайти себе справжнього кожного разу виходе те саме
Твої цінності жвачка, та вони й не твої були
Їх матриця швачка тобі навʼязала
Ці зали концертні, рейтинги премії
Я так хочу хоч трохи тому порадіти та
Мені то робити заважають
Під завалами діти мертві та на небі ракети не збиті
В світі де Підіді з поплавськими існують без наслідків
Мають, фанатів та спонсорів
В світі, що тоне в хаосі, шукаючи вижити спосіб
Та чомусь досі, добрі босі, злі боси
Ввечері в спорту Палаці на сцені із Джері Хейл, музика танці
Після в паніці, темний готель
Пляшка
Діалог з внутрішнім самозванцем
Який реп про цінності
Міша то всьо фейк профанація графоманська вода лише
Ти не пророк і не голос покоління
Розслабся ти максимум тамада людина-кліше
Що ти зробив для країни для світу
Для тих кого любиш, до речі чого ти сам де вони?
Лицемір безталанний невдаха
Беззмістовна програма, ментальний бомж сорокового левелу
Те шо ти робиш пил пустий, сам зрозумій
Ці тексти не потрібні нікому тут взагалі
Ще й час твій тече ніби в того Далі
Його подих гнилий, тож налий собі й далі пий той свій віскі галімий
Самозванець сміється з мене, мені соромно важко рухатись
Якось все ж виповзаю до коридору
Там ледве ледве ходять схожі на мене, розгублені люди
По очах їхніх бачу, що їм порівну максимально
Що робить, кого слухати та в яку сторону йти
Очі пусті, бо в цьому клятому всесвіті мета
Єдина мета то не мати мети
Біжу, падаю, піднімаюсь знову біжу вибіг на вулицю
Опиняюсь посеред площі, люди одягнені гарно сімʼями йдуть кудись
Мабуть якесь свято, всі посміхаються, ллються дзвони церковні
ЧІпляюсь до них
Намагаюсь спитати в них як додому потрапить, падаю, непритомнію