EUGENY MANYAHIN - Застиглий жах

Oh.
Нескінчені дні війни.
Шансів все менше вижити в цілі.
Час розпадається на цифер блатів в дим.
Смерть — це відсутність простору на землі.
Тут не чекають на світло чи на респект.
Зірваний дах — під дахом чорна мгла.
Людина людині тепер неживий об'єкт.
Тільки мішень, що до ранку не дожила.
Небо мовчить,
Ховає свої зірки.
В горлі застиг цей холодний німий знак прокляття.
Крізь чорний туман ми рахуємо свої роки.
Там, де лишився
Тільки застиглий жах.
Там, де лишився жах,
Там, де лишився жах,
Там, де лишився жах.
Іржава вода тече крізь дірявий дах.
Небо мовчить, байдуже до німих проклять.
Світ — це лише застиглий у горлі жах.
Мерти.
Не плачуть живі, взагалі мовчать.
Небо мовчить,
Ховає свої зірки.
В горлі застиг цей холодний німий знак прокляття.
Крізь чорний туман ми рахуємо свої роки.
Там, де лишився
Тільки застиглий жах.
Живі взагалі мовчать.
Тільки іржава вода,
Тільки іржава вода.
Oh.