Маша Кондратенко, Volodymyr Dantes - Донт тач

Вулиці мовчать. Я без тебе ноч і ніч.
Все в цій кімнаті розкаже про мій відчі.
Речі на підлозі, сльози на твоїх очах.
Скільки можна — досить. Я ще один мудак.
Ну, пробач, я забула тебе забути.
Ну, ну не плач. Ти цілуєш вже інші губи.
Ну, тач, моє серце.
Більше не стукай. Не плач, пробач. Дон тач.
Ну пробач, я забула тебе забути.
Ну не бач, цілує ж інші губи.
Ну донтач. Моє серце більше не стукай,
Не плач, пробач. Донч.
Куриш третю на балконі,
Дим в кімнаті. Ти одна така заплакана.
І сон знов повірила мені.
Речі на підлозі, сльози на моїх очах.
Скільки можна — досить, ти ще один мудак.
Ну пробач, я забула тебе забути.
Ну не плач. Ти цілуєш інші губи.
Ну don't тач в моє серце. Більше не стукай.
Не плач, пробач. Донч, донте.
Ну пробач. Я забула тебе забути.
Ну не плач. Ти цілуєш ж інші губи.
Ну дотач. Моє серце більше не стукай,
Не плач. Пробач.
Донч. Ну пробач, я забула тебе забути.
Ну, ну не плач. Ти цілую ж інші губи.
Ну дотач. Моє серце більше не стукай.
Не плач, пробач. Донч.