Suno - Лебідь Біла

Минуло, згинули слова наївні і помчали в небеса.
Чи просто, складно ситим березовим вітер грає у лісах.
Чи було, не було нитками білими пошиті сумніви твої.
Снами, надіями не буду колишньою я, просто мене відпусти.
Сильна, смілива, як лебідь біла я, я встаю
на крило.
Чи складно, чи просто, зимами, веснами все,
що боліло, минулося.
Що боліло, минулося.
Чи сумно, весело, не будемо разом ми, білим качну я крилом.
Чи багато, чи мало, про що мріяли ми, тьмою й осіннім дощем.
Чи мало, чи багато, днями, тривогами я настою на своєму.
Винесу, вистою, пісню свою заспіваю, але не з тобою вдвох.
Сильна, смілива, як лебідь біла я, я встаю
на крило.
Чи складно, чи просто, зимами, веснами все,
що боліло, минулося.
Ой, не жити не мені, не люблячи.
Ні за що мені не пробачити.
І кричати
я буду вслід:
"Мене відпусти".