Fartovyy - Серцю не прикажеш

Сигарети — бадом, налобив
Свій біль у дешевому алкоголі
Ти пішла туди, де чужі обійми,
А мені лишила дими, сни нестерпні.
Ні, на столі.
Богали. Я в душі — руїни, я тепер блукаю
Сам серед години. Зорі в небі тихо
Гаснуть одна за одною. Я живу тобою,
Очень не зі мною.
Серцю не прикажеш, воно тебе кохає,
Навіть коли розум забути вимагає.
Ночі на пролет сигаретний дим. Я
Хотів бути щасливим, став просто чужим.
Серцю не прикажеш, в ньому твій дурман.
На душі залишився холодний туман.
Ти для мене стала і раєм, і війною,
Та тепер я сам і не знаю спокою.
Твої очі сині, наче океан.
Я у них тонув, мов п’яний у дурман.
Ти дивилась тихо — і земля пливла.
А тепер між нами тільки ніч і мгла.
Алкоголь не лікує, лише душу друїть.
Кожен новий ранок ще сильніше дужить.
Твої очі сняться серед темних ночей,
І від тих спогадів стає ще важчей.
Я збирав любов, наче скло по шматках,
Та вона розсипалась просто у руках.
І тепер між нами тільки відвертий дим.
Я залишився для тебе назавжди чужим.
Зорі десь далеко доряють знов,
А мені повільно помира любов.
Та якби спитали, ким живу і дихаю,
Я б назвав тебе навіть після болю.
Серцю не прикажеш, воно тебе кохає,
Навіть коли розум забути вимагає.
Ночі на брулет — сигаретний дим.
Я хотів бути щасливим, став просто чужим.
Серцю не прикажеш, в ньому твій дурман.
На душі залишився холодний туман.
Де мене стала і раєм, і війною?
Та тепер я сам і не знаю спокою.
Ой-ойой-ой
Ойрой.