Аріанна - Жінку обговорюють

Вона йде, і шепіт знову за спиною.
Хтось не спав ночами, молячись лиш одною.
Хтось кляне судьбу, бо втратив і не втримав,
хтось тихо злиться, що нею не став рівним.
В очах вогонь ходив — чиста стихія,
не пробачить фальші дешевої мрій.
І поки люди ллють отруту,
вона мовчки бере своє красиво й люто.
Жінку обговорюють три категорії:
лох, що так і не добився її історії,
дєбіл, що сам усе своє проїбав,
і та вівця, що заздрить, бо їх ніхто так не кохав.
Жінку обговорюють — хай собі говорять.
Сильних і красивих завжди більше колять.
А вона сміється й п'є своє життя до дна,
бо така, як є, — одна.
Вона не з тих, хто просить чи шукає ласки,
не міняє душу на дешеві маски.
Її не купиш ні грошима, ані словами.
Такі жінки лишають слід під небесами.
І знову хтось у барі скаже: «От стерво,
бо не зміг для неї стати першим».
А хтось вночі гортає фото потайки,
розуміючи: назад нема дороги.
Жінку обговорюють три категорії:
лох, що так і не добився її історії,
довбень, що сам усе своє проїбав,
і та вівця, що заздрить, бо їх ніхто так не кохав.
І хай шумить цей світ чужими ротами —
їй не болить, вона давно над вами.
Бо справжню жінку або люблять до безтями,
або все життя згадують ночами.
Жінку обговорюють — це стара картина:
сильна й горда, в сім'ї кістка поперек єдина.
Та поки хтось язиком по ній стріляв,
вона живе така, ніби королева сьогодні.